Самокиш Микола Семенович

Коротка біографія

Український живописець-баталіст і графік

Народився 25 жовтня 1860 р. у м. Ніжині. У 1879—1885 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв (у майстерні батального живопису). Його конкурсна картина по закінченні академії «Повернення кавалергардів після атаки під Аустерліцем» (1885) дала художникові право на зарубіжну поїздку. У 1886—1889 pp. М. Самокиш удосконалював майстерність у студії Детайля в Парижі. Після повернення на батьківщину 1889 р. написав кілька картин для Тифліського музею «Оборона Наурської фортеці», «Бій під Авіляром 1877 року». У 90-х роках XIX ст. художник створив серію малюнків, у яких відобразив найдраматичніші епізоди героїчної оборони Севастополя. Ранні роботи майстра засвідчили завершення формування індивідуального художнього стилю з його характерним динамізмом композиції, прагненням поєднати сюжетну основу і пейзаж єдиним настроєм. У 1890 p. М. Самокиша обрано академіком Петербурзької Академії мистецтв.

Був учасником російсько-японської та першої світової війн. Особливо виразні роботи часів російсько-японської війни: «Путіловська сопка», «Після бою. Забутий», «Сутичка роз'їздів». У воєнній тематиці митець продовжував традицію, закладену В. Верещагіним — показував війну як велику трагедію маленької людини — простого солдата.

У 1912—1917 pp. викладав батальний живопис у Петербурзькій Академії мистецтв. Уся подальша діяльність майстра пов'язана з Україною. Художник прагнув розширити свій творчий діапазон. У 1901—1908 pp. разом із С. Васильківським працював над монументальними панно для інтер'єрів будинку Полтавського земства. Це були перші роботи художника на тему української історії. Ще один результат творчої співпраці митців — картина «Дума про трьох братів» (1910) за мотивами народних дум та історичних пісень. Великий талант анімаліста продемонстрував в одній з небагатьох картин побутового жанру «Тройка» (1917).

20—30-ті роки були для художника періодом плідної роботи. Він працював над картинами, присвяченими подіям громадянської війни в Україні: «Захист червоного прапора» (1920), «Перехід Червоної армії через Сиваш» (1934), «М. Щорс у бою під Черніговом» (1938). У цих роботах намагався уникнути офіціозної помпезності, характерної для радянського мистецтва тієї доби. У цей час створено й серію великих картин за сюжетами з української історії: «В'їзд Б. Хмельницького в Київ» (1929), «Бій під Жовтими Водами», «Абордаж турецької галери запорожцями» (1930), «Похід запорожців на Крим», «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким» (1934) та ін. Ці роботи висунули М. Самокиша в один ряд із найбільшими майстрами батального та історичного живопису в національному мистецтві XX ст.

У 1936—1941 pp. викладав у Харківському художньому інституті.

Вагомий внесок художник зробив у мистецтво графіки. Він оформив один із перших альбомів Т. Шевченка (1889), брав участь у випуску журналу «Українська хата», а також разом з С. Васильківським створив ілюстрації до альбомів «З української старовини» (1900) та «Мотиви українського орнаменту» (1912).

Останні роки життя провів у Криму.

Помер 18 січня 1944 р. у Сімферополі.