Каманін Іван Михайлович

Коротка біографія

Український історик, архівіст, палеограф

Народився 11 вересня 1850 р. в с. Димер на Київщині у родині військового. Закінчивши 1868 р. гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету (закінчив 1872 p.). За порадою М. Драгоманова почав займатися науково-викладацькою та історико-архівною діяльністю. 1873 р. за роботу «История Тверского княжества по Тверской летописи», створену на основі вивчення давніх літописів, йому було присуджено ступінь кандидата наук.

Проте невдовзі через хворобу І. Каманін змушений був залишити педагогічну діяльність. Упродовж 10 років працював на тютюновій фабриці. Тільки 1883 р. повернувся до університету помічником бібліотекаря і завідувачем центрального архіву стародавніх актових книг Київської, Подільської та Волинської губерній.

Поринувши в улюблену справу, став одним із кращих знавців архівного матеріалу, за першоджерелами вивчав минуле українського народу. Праці дослідника вирізнялися цікавими фактами і різноманітністю тематики. Найвідоміші з них: «Мазепа и его прекрасная Елена» (1886), «Биографические данные о Чигиринском подстаросте Даниле Чаплицком и его отношениях к Богдану Хмельницкому» (1888) та ін. За редакцією Каманіна вийшло кілька томів видання Комісії з розгляду давніх актів «Архив Юго-Западной России».

Учений писав про історію монастирів і церков, про відносини України з Польщею і Швецією, про побут духовенства, внутрішній устрій Запоріжжя. Чимало його праць присвячено темі козацтва: «К вопросу о козачестве до Богдана Хмельницкого» (1894), «Очерк гетманства Петра Сагайдачного» (1901), «Участие южно-русского населения в войнах Б. Хмельницкого» (1914) та ін.

І. Каманін був видатним дослідником київської старовини, брав участь в обстеженні відкритих 1882 р. Звіринецьких печер, опублікував низку статей про політичне, культурне, побутове життя міста XV—XIX ст. 1899 р. за значний внесок у розвиток української палеографії вчений був удостоєний Уваровської премії Російської Академії наук.

Загалом перу І. Каманіна належить понад 200 статей, нотаток, рецензій з різних питань української історії, письменства, археографії.

Помер 11 січня 1921 р. Похований у Києві.