Кирилюк Євген Прохорович

Коротка біографія

Український літературознавець

Народився 18 березня 1902 р. у Варшаві в родині дрібного урядовця. У Вінниці закінчив гімназію і з 1921 р. працював у редакції газети «Вісті Подільського губревкому».

У 1926 р. закінчив Інститут народної освіти, відбув військову службу і почав працювати в газеті «Молодий більшовик». Після навчання в аспірантурі при Науково-дослідному інституті літератури ім. Т. Шевченка залишився працювати в ньому.

1936 р. молодого вченого обрали завідувачем кафедри української літератури в Київському педагогічному інституті.

З 1939 р. працює в Інституті літератури ім. Т. Шевченка, спочатку науковим співробітником, потім завідувачем відділу шевченкознавства. Тут остаточно сформувалися творчі інтереси вченого, тут він захистив докторську дисертацію (1952), став професором (1953), згодом членом-кореспондентом Академії наук УРСР (1957).

У 1929 р. вийшли друком книжки Є. Кирилюка: «Пантелеймон Куліш» та «Бібліографія праць П. Куліша», у 1939 р. — монографія «Панас Мирний». Однак плідну наукову роботу перервала війна. Він працював у фронтовій пресі, був поранений, потім знову повернувся на фронт.

Протягом 1946—1984 pp. знову працював в Інституті літератури, очолював відділ шевченкознавства. З ініціативи відділу під керівництвом Є. Кирилюка було проведено 18 наукових Шевченківських конференцій. Учений редагував збірники праць цих конференцій. Так було підготовлено ґрунт для створення двотомного «Шевченківського словника» (1976—1977) — справжньої енциклопедії знань про життя і творчість великого українського поета, художника і мислителя.

У 1964 р. був удостоєний Ленінської премії, у 1980 р. — Державної премії України ім. Т. Шевченка.

Діапазон наукових інтересів ученого широкий. Він вивчав джерела «Ізборників Святослава» 1173 і 1176 p., книг, де вперше в нашій історії було подано тлумачення літературознавчих термінів, написав передмову до десятитомного зібрання творів Володимира Сосюри. Як редактор і керівник текстологічної групи брав участь у підготовці академічного Повного зібрання творів Т. Шевченка у 6 томах (1963—1964), редактор творів І. франка у 50 томах.

Автор понад 800 наукових праць, серед них: «Живі традиції. Іван Котляревський та українська література» (1969); «Вук Караджич і українська культура» (1978). У науковому доробку Є. Кирилюка — книжки про І. Франка, П. Тичину, О. Кобилянську, М. Кропивницького, Лесю Українку, про український романтизм.

Помер 24 червня 1989 р. в Києві.