Кир’яков Михайло Михайлович

Коротка біографія

Український дослідник, агроном, історик

Народився 4 червня 1810 р. в с. Ковалівка в родині предводителя дворянства Херсонської губернії.

Початкову освіту здобув у домашніх умовах, потім навчався в Одесі. У 1826 р. вступив до Московського університету. Захистив дисертацію і здобув учений ступінь кандидата морально-політичних наук.

З метою глибокого вивчення історичних пам'яток відвідав Куликове Поле, Тарутино, Малий Ярославець, Троїце-Сергієву лавру та інші визначні місця. Налагодив дружні зв'язки з відомими західноєвропейськими вченими. У Франції його обрали членом наукового Паризько-Азіатського товариства.

У липні 1830 р. воював на барикадах Парижа, підтримував повстанців проти короля Карла X та свавілля дворянства. Після повернення до Росії за наказом царя Миколи І за М. Кир'яковим було встановлено поліцейський нагляд. Йому заборонялося влаштовуватися на державну службу і проживати у великих містах. Місцеперебуванням було визначено родовий маєток у с. Ковалівка на Миколаївщині.

Завдяки наполегливості, природній обдарованості і цілеспрямованості М. Кир'яков став відомим агрономом-новатором. Він перетворив Ковалівський сад на справжню зелену перлину півдня України, де вирощував рослини з усього світу. Тут визрівали 60 сортів винограду. Крім того, запровадив лісонасадження і садівництво по всій степовій зоні Причорномор'я. Ефективність його експериментів була відзначена в 1836 р. срібною медаллю Всеросійського товариства лісового господарства. Свої агрономічні секрети М. Кир'яков розкривав на сторінках періодичних видань та різних книжок.

Продовжуючи займатись історією, М. Кир'яков створив багату наукову бібліотеку, виступив ініціатором створення Одеського товариства любителів старожитностей, підготував статистичний опис та історичний огляд Херсонської губернії і «Земледельческий календарь Новороссийского края».

Коли стан здоров'я погіршився, царський уряд дозволив М. Кир'якову виїхати на лікування за кордон. Перебуваючи в Німеччині та Італії, він познайомився з Шафариком, Ганкою та іншими вченими.

Після повернення на Батьківщину продовжив активну науково-дослідну роботу, став колезьким асесором, членом багатьох наукових товариств і установ: сільського господарства Південної Росії, Королівсько-Копенгагенського північних антикваріїв та ін.

Помер 7 квітня 1839 р. в родовому маєтку в с. Ковалівка.