Кубійович Володимир Михайлович

Коротка біографія

Український географ і демограф, громадський діяч

Народився в 1900 р. на Лемківщині (тепер Польща) в українсько-польській родині. Закінчив філософський факультет Ягеллонського (Краківського) університету. У 1928—1939 pp. працював доцентом цього навчального закладу. З 1940 р. обіймав посаду професора в Українському вільному університеті в Празі. З 1931 р. — дійсний член НТШ, очолював його географічну комісію. Автор близько 80 праць з антропогеографії й демографії. В 30-х роках співробітничав із «Просвітою», в одному з видавництв якої вийшла його праця «Теорія й людність українських земель» (1935).

Наукові праці В. Кубійовича-географа присвячені проблемам вивчення антропогеографії Українських Карпат, географії демографічних процесів населення України і окремих її регіонів (Галичини, Карпат, Волині та Полісся).

У своїх дослідженнях обстоював геополітичні інтереси України, за що був звільнений у 1939 р. з Краківського університету. З 1940 р. — професор Українського вільного університету.

Активний учасник національно-визвольного руху. В середині 1940 р. очолив Український центральний комітет у Кракові, який координував діяльність українських громадсько-культурних організацій. У квітні 1943 р. ініціював створення у Львові і очолив Військову управу, яка здійснювала заходи з формування першої Української національної дивізії «Галичина». У роки другої світової війни (1939—1945) допомагав представникам національних меншин (здебільшого євреям) уникати арешту гітлерівськими спецслужбами.

У 1945 р. емігрував до Німеччини, у 1951 р. проживав у Франції та Німеччині, де займався науковою діяльністю. Написав близько 80 наукових праць. Серед них: «Географія українських і суміжних земель» (1943), «Українські етнічні групи південно-західної України (Галичини)» (1953) та ін. Автор кількох настінних географічних карт України й Галичини.

У 1947—1963 pp. був генеральним секретарем НТШ у Мюнхені, а з 1952 р. і до кінця життя — головою Європейського відділу НТШ. Таким чином, заслугою В. Кубійовича як ученого і громадянина був порятунок цього найстарішого національного наукового товариства (НТШ). У 1951 р. В. Кубійович переїхав у Сарсель (околиця Парижа), де очолив головну редакцію унікального десятитомного видання довідкового характеру «Енциклопедія українознавства». Підготував низку статей для цього видання.

У 1963—1971 pp. з ініціативи В. Кубійовича було випущено англійською мовою перші два томи цього довідника. У 1993 р. У Львові було започатковано перевидання «Енциклопедії українознавства».

В. Кубійович залишив після себе спогади «Мені 70» та «Українці в Генеральній губернії: 1939—1941» (обидві 1975).

Помер 2 листопада 1985 р. у м. Сарсель (Франція).