Лазаревський Олександр Матвійович

Коротка біографія

Український історик, шевченкознавець

Народився 20 червня 1834 р. в с. Гирівка (нині с. Шевченкове Конотопського району Сумської області) в родині дрібних дворян.

Закінчивши повітове училище, навчався в гімназії у Петербурзі, де значною мірою сформувалися його погляди, виявився інтерес до історії України. Перші історичні праці майбутнього вченого «Василий Золотаренко, полковник Нежинский», «Опыт указателя источников изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях», «Про шведских пленников 1709 г.» 1853 р. було опубліковано в «Черниговских губернских ведомостях». 1858 р. закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, здобувши ступінь кандидата наук. Того ж року видав «Указатель для изучения Малороссийского края». Був бібліотекарем графа Уварова і склав каталог його рукописних збірок.

Великий вплив на формування демократичного світогляду О. Лазаревського мала дружба з Т. Шевченком. Він доглядав тяжко хворого поета до самої смерті, супроводжував труну з його тілом в Україну. О. Лазаревський є засновником шевченкознавчої мемуаристики і біографістики. В день смерті Великого Кобзаря в петербурзькій газеті «Северная пчела» з'явилася його публікація «Последний день жизни Т. Г. Шевченко», а через рік «Основа» надрукувала «Материалы для биографии Т. Г. Шевченко», що було першою спробою систематизації біографічних відомостей про поета.

У 60—70-х роках XIX ст. О. Лазаревський працював у судових установах Чернігова, Полтави, Ніжина, а з 1880 р. — у Київському окружному суді. В цей період починається плідна наукова діяльність ученого. Предметом його досліджень були актуальні питання з історії селянського життя, з економіки, соціальних відносин в Україні другої половини XVII і XVIII ст.

У 1860 р. за дорученням Академії наук збирав у московських монастирях матеріали для вивчення історії російського хронографа. «Записку о русском хронографе» надрукував в «Известиях АН». 1866 р. опублікував ґрунтовне дослідження «Малороссийские посполитые крестьяне (1648—1783 гг.)». О. Лазаревський — автор низки «Нарисів» з історії українських старшинсько-козацьких родів. Видав цінні збірники документів «Сулимовський архів» (1884), «Мотиженський архів» (1890), «Щоденник генерального підскарбія Якова Марковича» (1893, 1895, 1897), «Історичні нариси Полтавської Лубенщини» (1896), «Акти з історії монастирського землеволодіння» (1891). Документальною пам'яткою соціально-економічної історії України XVII ст. є «Малороссийские переписные книги 1666 года». Загалом наукова спадщина вченого становить понад 420 праць.

О. Лазаревський брав участь у роботі наукових товариств і установ Києва, Петербурга, Чернігова (зокрема, Історичного товариства Нестора Літописця), був одним із засновників журналу «Киевская старина» (1882).

В останнє десятиріччя життя працював над монографією «Описание Старой Малороссии».

Помер 13 квітня 1902 р. в Києві.