Славін Лазар Мойсейович

Коротка біографія

Український археолог

Народився 11 червня 1906 р. у м. Вітебськ. 1928 р. закінчив Ленінградський університет. Протягом 1929—1938 рр. працював в Інституті історії матеріальної культури (згодом Ленінградське відділення Інституту археології АН СРСР). З 1939 р. — член-кореспондент АН УРСР.

Як учень відомого російського археолога Б. Фармаковського, послідовник І. Мєщанінова був залучений до археологічного вивчення давньогрецького міста-держави Ольвії.

Понад 35 років Л. Славін був беззмінним керівником Ольвійської експедиції Інституту археології АН України. У 1938 р. в Києві вийшла у світ книжка Л. Славіна «Ольвія».

У 1939—1941, 1944—1945 рр. очолював Інститут археології АН УРСР, упродовж 1946—1949 рр. працював заступником директора, а з 1970 р. — завідувачем відділу.

Дослідницьку роботу вчений поєднував із педагогічною діяльністю. У 1945—1970 рр. завідував кафедрою археології та музеєзнавства Київського університету ім. Т. Шевченка. Упродовж 25 років читав курс лекцій з археології.

Автор статті «Периодизация исторического развития Ольвии», вміщеної у книзі «Проблемы истории Северного Причерноморья в античную эпоху» (1959), та книги «Здесь был город Ольвия» (1967). Його праці присвячені історії й культурі Ольвії, античним пам’яткам Північного Причорномор’я, давній історії та археології України.

Відзначений Державною премією України 1977 р. (посмертно). Археологічні знахідки вченого експонуються в багатьох музеях України, Росії, інших країн СНД.

Помер 30 листопада 1971 р. в Києві.