Соколянський Іван Опанасович

Коротка біографія

Український педагог, учений-дефектолог

Народився 6 квітня 1889 р. в станиці Дінська (нині районний центр Краснодарського краю). У 1908—1913 рр. навчався на природничо-історичному факультеті Санкт-Петербурзького психоневрологічного інституту. Водночас під впливом лекцій М. Введенського, В. Бехтерєва, І. Павлова відвідував спеціальні курси підготовки сурдопедагогів при Петербурзькому училищі глухонімих.

Педагогічну діяльність розпочав ще до закінчення інституту (1910) як викладач Олександрійського училища для глухонімих (нині м. Запоріжжя).

Після 1917 р. брав активну участь у роботі Наркомосу України, у створенні Українського науково-дослідного інституту педагогіки (1926) і Науково-дослідного інституту дефектології.

З 1938 р. працював у Москві в Науково-дослідному інституті дефектології, де очолював лабораторію навчання сліпоглухонімих, водночас був директором школи для сліпоглухонімих дітей. Основоположник першої у світі системи навчання і виховання сліпоглухонімих дітей.

Автор наукових праць і винаходів у галузі тифлотехніки. Розробив конструкцію читального пристрою для сліпих, за який був удостоєний Державної премії СРСР у 1980 р. (посмертно).

Усі свої знання і неабияку енергію І. Соколянський спрямовував на побудову педагогічної науки на нових засадах, теоретичне осмислення педагогічних пошуків української школи. Обстоюючи право на викладання українською мовою, він підкреслював, що мова не замикається в тісних стінах школи лише як практичний засіб передачі учневі світових цінностей, прищеплення йому загальнолюдського досвіду, який ми називаємо наукою, а навпаки, в школі мова плекається як творчий чинник для всього наступного життя особи. Він надавав виняткового значення активності і самостійності учнів, але застерігав від зловживання різними «само». Потреба (інтерес) знати, наголошував учений, постає не з містичної «природи організму», а з добірної методики і методичної техніки.

У 1923 р. І. Соколянський організував у Харкові першу в світі клініку для сліпоглухонімих дітей. Був одним із засновників української школи рефлексології та експериментальної педагогіки, яка здобула світове визнання, проте не знайшла свого місця в офіційному підході до педагогіки з позицій марксизму-ленінізму і тому зазнала жорстоких переслідувань.

Помер 27 листопада 1960 р. в Москві.