Сторожук Олександр Олексійович

Коротка біографія

Український економіст-аграрник

Народився 1 січня 1924 р. в с. Іванівка (нині Ставищенського району Київської області) в селянській родині. Брав участь у Великій Вітчизняній війні. Навчався у Київському фінансово-економічному інституті, де здобув спеціальність економіста сільського господарства і з 1951 р. розпочав свою наукову діяльність в Інституті економіки АН УРСР, де захистив кандидатську дисертацію. З 1956 р. — директор Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства ім. О. Г. Шліхтера.

Був одним з організаторів відкритого в 1956 р. Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства, де пройшов шлях від старшого наукового співробітника до керівника.

О. Сторожук зробив великий внесок у розвиток аграрної економічної науки. Головним об’єктом його творчих досліджень були процеси формування товарно-грошових відносин у сільському господарстві, зокрема теоретичні та прикладні питання переходу від трудодня до гарантованої грошової оплати праці в колгоспах. Значну увагу приділяв обґрунтуванню методичних засад визначення собівартості сільськогосподарської продукції і шляхів її зниження, методології системи ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та формування її рентабельності. Наукові розробки вченого знайшли широке практичне застосування.

Важливими були дослідження О. Сторожука в галузі економіки зернового господарства. Саме на основі цих досліджень захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук.

Наукова спадщина О. Сторожука становить близько 200 праць. Серед них — монографія «Економіка виробництва зерна» (1975). У співавторстві було написано й опубліковано монографії «Собівартість продукції і рентабельність виробництва в колгоспах» (1961), «Закупівельні ціни і доходи колгоспів України» (1971), «Рентабельність колгоспного виробництва» (1979), «Економічні підйоми планового керівництва сільським господарством» (1982).

Великим є внесок О. Сторожука в підготовку наукових кадрів: під його керівництвом підготовлено багато висококваліфікованих учених.

Наукову роботу вчений поєднував з громадською діяльністю. Був членом-кореспондентом ВАСГНІЛ, членом Президії Південного відділення ВАСГНІЛ, бюро відділення економіки АН УРСР з координації аграрно-економічних досліджень, Державної експертної ради Держплану України, а також членом редакційних колегій наукових журналів «Экономика сельского хозяйства», «Вісник сільськогосподарської науки» та ін.

Помер 7 серпня 1987 р.