Сумцов Микола Федорович

Коротка біографія

Український фольклорист, етнограф, літературознавець і громадський діяч

Народився 18 квітня 1854 р. в Петербурзі у дворянській родині. 1875 р. закінчив Харківський університет і з 1888 р. став його професором. Викладаючи в університеті, він водночас збирає, узагальнює та публікує етнографічні матеріали. 1881 р. вийшла друком праця М. Сумцова «О свадебных обрядах, преимущественно русских», 1891 р. — «Хліб в обрядах і піснях». 80—90-ті роки XIX ст. були плідними в науковій діяльності вченого. Одне за одним друкуються його дослідження: «Наукове вивчення колядок і щедрівок» (1886), «Культурні переживання» (1888—1890), «Писанки» (1891), «Дума про Олексія Поповича» (1894) та ін. У 1902 р. побачила світ праця «Очерки народного быта». Цікавим є його дослідження з історії української фольклористики («Сучасна малоруська етнографія», 1893—1897; «Діячі українського фольклору», 1910).

М. Сумцову належить також низка праць, присвячених творчості українських і російських письменників: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Старицького. І. Манжури, О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова та ін. Тривалий час працював над створенням систематизованої історії української літератури XVII ст. Внаслідок цієї роботи підготував і опублікував монографії про І. Гізеля та І. Галятовського (1884), Л. Барановича та І. Вишенського (1885).

М. Сумцов — укладач «Хрестоматії з української літератури» (1822). У багатьох наукових розвідках ученого український фольклор досліджується в тісному зв’язку із соціально-економічними умовами його виникнення і розвитку.

Подвижницька наукова праця М. Сумцова була високо поцінована вченими світу. Його було обрано членом Чеської Академії наук та мистецтв (1899), а також членом кількох слов’янських наукових товариств. З 1897 по 1919 р. очолював Харківське історико-філологічне товариство. З 1905 р. — член-кореспондент Петербурзької Академії наук, з 1919 р. — Української Академії наук (УАН).

Помер 12 вересня 1922 р. у Харкові.