Борис Антоненко-Давидович

Коротка біографія

Український письменник

Народився 5 серпня 1899 р. в передмісті Ромен — Засуллі (нині Сумської області) в родині залізничника. Навчався спочатку в Харківському, потім Київському університетах. Через матеріальну скруту вищої освіти не зміг здобути.

У 1920—1921 pp. — завідувач Охтирського відділу народної освіти. Певний час був членом УКП.

У 1923 р. в київському журналі «Нова громада» було опубліковано перше оповідання Б. Антоненка-Давидовича «Останні два». Своє літературне «хрещення» письменник отримав у літературній організації «Ланка» (згодом — «Марс»), яка об'єднувала невеличку, але творчо сильну групу молодих «попутників» (Б. Антоненко-Давидович, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Тенета, Т. Осьмачка, Д. Фальківський та ін.). В 1928—1929 pp. в журналі «Життя й революція» регулярно друкувалися оповідання і художні нариси молодого письменника («На шляху до легкої слави», «Печатка», «2x2 = 4?», «Де когут співає на три держави», «Земля горить» та ін.). Б. Антоненко-Давидович — автор оригінальних оповідань, повістей, роману, літературно-критичних нарисів та портретів. Найвідоміші його книжки — повість «Смерть» (1928), збірка літературних репортажів «Землею українською» (1930), роман «За ширмою» (1963), цикл «Сибірські новели» (1989) та мовознавча праця «Як ми говоримо» (1970). Повість «Смерть» та книга «Землею українською» зазнали нищівної критики — автора було звинувачено в «зоологічному націоналізмі».

Письменник порушував проблему несполучності більшовизму з українською психікою і наводив низку гострих прикладів хазяйнування більшовиків в Україні у книжці репортажів «Землею українською» (1929).

2 січня 1935 р. Б. Антоненка-Давидовича заарештували як учасника української контрреволюційної організації, що «мала за мету повалення радянської влади і боротьбу шляхом індивідуального терору з керівниками партії і радянської влади». На засіданні військового трибуналу Київського військового округу 23 вересня 1935 р. Б. Антоненко-Давидович відкинув усі свідчення проти нього як брехливі, однак, незважаючи на це, його було засуджено до 10 років виправно-трудових таборів. 20 травня 1937 р. засуджено вдруге, на 10 років. 20 травня 1947 р. письменника було звільнено, проживав у Красноярському краї, згодом повернувся в Україну, на Вінниччину. 6 липня 1951 р. було знову заарештовано за антирадянську діяльність, а 21 листопада заслано до Красноярського краю. Лише в 1956 р. Б. Антоненка-Давидовича реабілітували, а наступного року він повернувся до Києва. Після виходу у світ роману «За ширмою» на нього знову посипалися звинувачення. У роки «застою» письменник був ошельмований, творчість його замовчувалася.

Помер 8 травня 1984 р.