Український козацький літописець Рік народження невідомий. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. З 1686 р. був козаком, обіймав посади гадяцького сотника, полкового осавула, обозного, судді. З 1730 р. — гадяцький полковник. Брав участь в Азовських походах 1695—1696 pp. та Північній війні 1700—1721 pp. 1723 р. їздив до Петербурга з Коломацькими чолобитними клопотати до Петра І про скасування Малоросійської колегії та відновлення виборів гетьмана, за що був ув'язнений у Петропавловській фортеці. 1725 р. після смерті Петра І повернувся в Україну. Брав участь у російсько-турецькій війні 1735—1739 pp. Відомий як автор мемуарно-історичного твору літописного характеру «Действия презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского, с поляки... Року 1710». Літопис поширювався у списках, уперше його видано 1854 р. Оригінал не зберігся. У літописі на підставі різних джерел викладено історію козацтва з часів його виникнення і до 1709 р. У вступі автор мав за мету показати «народ український як рівний серед усіх народів». Україну Г. Грабянка уявляв як цілісне географічне, етнографічне поняття. Загальна історична частина літопису ґрунтується на великому джерельному матеріалі. Головна увага приділена висвітленню подій народно-визвольної війни українського народу 1648—1654 pp. під керівництвом Богдана Хмельницького. Г. Грабянка висловив оригінальні для свого часу погляди на історію. На його думку, історичні знання мають слугувати освіті людини, а не бути духовно-моралізуючими настановами, як вважали історики середньовіччя. Виразник інтересів і поглядів козацької старшини, Г. Грабянка позитивно оцінював Б. Хмельницького, обґрунтовував ідеї козацько-старшинського автономізму, засуджував царських воєвод, які обмежували політичну автономію України. Літопис Г. Грабянки — визначна пам'ятка української історіографії, важливе історичне джерело, оригінальний зразок української літератури XVIII ст. Помер від поранення під час російсько-турецької війни у 1738 р. |