Олесь Досвітній

Коротка біографія

Український письменник і публіцист

Народився 8 листопада 1891 р. в повітовому містечку Вовча (нині Вовчанськ) на Харківщині в багатодітній родині дрібного крамаря. Екстерном закінчив гімназію. З 1912 р. навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. За участь у революційному русі його було виключено.

У роки першої світової війни перебував рядовим у царській армії. За революційну агітацію О. Досвітнього було засуджено до страти, але він утік за кордон. Проживав в Америці, Китаї, Японії. У 1918 р. повернувся в Україну й одразу прилучився до боротьби проти німецько-кайзерівських окупантів. Працював редактором газети «Галицький комуніст». За пропагандистську роботу в Галичині потрапив у варшавську в'язницю. В березні 1920 р. повернувся в Україну. Редагував газети «Хліб і залізо», «Большевик в пути», «Селянська правда» і «Зірка» (Катеринослав). Був членом спілки письменників «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП, Спілки письменників СРСР. В останні роки життя виконував обов'язки головного редактора сценарного відділу Всеукраїнського фотокіноуправління, голови Українського товариства драматургів і композиторів.

О. Досвітній — автор збірок «Новели» (1920), «Тюнгуй» (1924), «На чужині», «Чия віра краща» (обидві 1925), «Алай», «Гюлле» (обидві 1927), «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко» (всі 1930), «На той бік» (1931), повісті «Нас було троє» (1929), романів «Американці» (1925), «Хто» (1927), «Кварцит» (1932), книги «Нотатки мандрівника» (1929).

У творах О. Досвітнього порушуються проблеми людини в революції і революції в людині, емансипації жінки Сходу («Гюлле»). Щодо його активності як революціонера, то її треба оцінювати з погляду конкретних умов та історичного періоду.

З творчістю О. Досвітнього в українську літературу широко входить хронікально-мандрівницький і мемуарний жанр, розкриваються тематичні й географічні обрії українського письменства. Найяскравішою ознакою його стилю є публіцистичність.

Письменник виступив і як драматург (автор драми «Магма» і віршованого лібрето до опери «Партизани» в машинописних копіях).

У 1933 р. О. Досвітній став жертвою політичних наклепів і звинувачень, його було незаконно репресовано.

Помер 3 березня 1934 р. Реабілітований у 1955 р.