Богдан Кравців

Коротка біографія

Український поет, публіцист, громадський діяч

Народився 1904 р. в с. Лопянка (нині Рожнятинського району Івано-Франківської області) в родині священика. Навчався у Львові в Українській академічній гімназії, Українському таємному (1923—1925), а згодом — у Львівському університетах.

Вірші почав писати ще в гімназії. Перший з них був опублікований у щомісячнику «Український пласт» 1922 р. У студентські роки брав активну участь в УВО та ОУН. У 1927 р. — учасник Першої конференції українських націоналістів у Берліні; у 1928—1929 pp. — голова Союзу української націоналістичної молоді.

У лютому 1929 р. був призначений першим провідником Крайової екзекутиви ОУН. Кілька разів його заарештовували: у листопаді 1928 р. — за проведену під його керівництвом антипольську демонстрацію, у листопаді 1929 р. — за організацію демонстрації біля радянського консульства у Львові (на знак протесту проти процесу над академіком С. Єфремовим та іншими членами СВУ); у 1930 р. був засуджений на три роки ув'язнення.

Звільнившись, основну увагу зосередив на пропаганді друкованим словом ідеї боротьби за незалежну Україну. У 1934 р. став головним редактором тижневика «Вість», у 1935 р. — двотижневика «Дажбог». Упродовж 1936—1937 pp. був видавцем і редактором літературно-мистецького журналу «Обрії», співредактором політичного тижневика «Голос нації». У 1935—1940 pp. — член Головного відділу товариства «Просвіта» у Львові. У 1938 р. видав збірку літературно-критичних статей «Дон Кіхот з Альказара». Під час другої світової війни у Берліні редагував щоденну газету «Голос» та інші видання.

У 1949 р. виїхав до США, де став членом редколегії «Америки» та «Свободи». Тривалий час був редактором журналу «Молоде життя», очолював літературний щомісячник «Сучасність», співробітничав у редколегіях «Енциклопедії українознавства» та літературного збірника «Слово».

Б. Кравців відомий також як поет, перекладач, літературний критик. Йому належать поетичні збірки «Дорога» (1929), «Промені» (1930), «Сонети і строфи» (1933), «Остання осінь» (1940), «Під чужими зорями» (1949), «Зимозель» (1951), «Глосарій» (1974), переклади «Пісні пісень» (1934) та «Речей і образів» Р. Рільке (1947).

Опублікував дослідження про старі карти України, давньоукраїнську міфологію. Особливу увагу присвятив українському літературному процесу, передусім творчості молодих авторів.

Літературно-критичні твори Б. Кравціва вийшли окремими виданнями: «Обірвані струни» (1955), «На багряному коні революції» (1960), «Поеми чумацького шляху» (1962), «Шістдесят поетів шістдесятих років» (1966).

Помер 21 листопада 1975 р. Похований у м. Рутерфорд (США).