Микола Куліш

Коротка біографія

Український письменник, драматург, освітній і громадський діяч

Народився 18 грудня 1892 р. в с. Чаплинка (нині Херсонської області) в селянській родині. Закінчив Цюрупинську гімназію (1913). У 1915—1917 pp. перебував на фронті, був учасником революційних подій і громадянської війни в Україні.

У 1921—1922 pp. М. Куліш редагував газету, завідував повітовим відділом народної освіти, що давало йому змогу їздити по селах, вивчати селянське життя. У 1922 р. переїхав до Одеси, де очолив губернський відділ народної освіти. З його ініціативи та за безпосередньою участю було відкрито низку шкіл, дитячих садків та дитбудинків.

У 1921—1922 pp. написав цикл «По горам и весям», де розповів про жахливе становище українського села під час голоду в Україні (1921—1922), занепад народної освіти, трагічну долю сільських учителів.

М. Куліш створив перший на той час український буквар «Первинку», читанку для початкової школи. Писав оповідання для дітей. Однак талант письменника вповні виявився не в прозі, а в драматургії. У 1925 р. була написана перша п'єса «97», що мала гучний успіх. Того самого року М. Куліш був відкликаний до Харкова, де розпочав творчу працю вже як професійний літератор, вів активну громадську діяльність. Познайомившись із М. Хвильовим, разом з ним створив і очолив літературне угруповання ВАПЛІТЕ. Редагував журнал під такою ж назвою, часописи «Політфронт», «Літературний ярмарок».

Тісно зійшовся з режисером-новатором Лесем Курбасом, разом з яким закладали підвалини нового національного театру.

М. Куліш відомий читачам як автор драматичних творів «Хулій Хурина» (1926), «Мина Мазайло» (1929), «Комуна в степах» (1931), «Прощай, село, або Поворот Марка» (1934), «Патетична соната» (поставлена 1931 р.) та ін.

Після припинення діяльності ВАПЛІТЕ твори М. Куліша заборонили, а самого драматурга 7 грудня 1933 р. заарештували й одразу відправили до Києва в ізолятор НКВС, а незабаром на Соловки.

Останні відомості про письменника надійшли з політичного ізолятора Соловків 15 червня 1937 р. Імовірно, що його розстріляли 3 листопада 1937 р. разом із групою діячів української культури на сумнозвісній Секирній горі.

Реабілітований 1956 р.