Петро Панч

Коротка біографія

Український письменник

Народився 4 липня 1891 р. в с. Валки Харківської області в родині селянина. Навчався у Полтавському землемірному училищі. Під час першої світової війни після артилерійського училища в чині прапорщика був направлений до військової частини в Царське село (1916). Під час жовтневого перевороту та громадянської війни перебував на Південно-Західному фронті, у війську Директорії, потім — у легкому артдивізіоні Червоної армії. Восени 1921 р. повернувся до рідного села, працював землеміром. Пережите стало матеріалом для літературної праці. Писав нариси, фейлетони, оповідання. Спочатку друкувався в місцевих газетах, у республіканській пресі. Основна тематика його творів у цей час — труднощі перебудови в глухих селах, герої — представники різних прошарків суспільства, різних характерів, без жодного сліду ідеологічної запрограмованості.

Належав до спілки селянських письменників «Плуг», а потім — до ВАПЛІТЕ. З 1925 р. працював у Харкові. Друкувався в першому номері альманаху «ВАПЛІТЕ» (повість «З моря»), в першому часопису «Червоний шлях» (повість «Без козиря»). 1928 р. вийшла друком перша збірка його оповідань та повістей «Голубі ешелони». Твори, вміщені у збірці, не мали оптимістичних фіналів, розповідали не про «торжество революційних ідеалів», а про прикрі людські поразки. Тож у 1947 р. вони були піддані гострій критиці «розносу» як «книги шкідливі». 1932 р. вийшла збірка оповідань «Народження», а 1933 р. — роман «Право на смерть», який також було оцінено негативно, оскільки у поглядах на індустріалізацію автор знову виявив незаідеологізованість. У переробленому вигляді роман вийшов у 1935 р. під назвою «Облога ночі».

У 30-х роках звертався до історико-революційної тематики («Малий партизан», «Син Таращанського полку», «Олександр Пархоменко» та ін.). З 1941 р. П. Панч — в евакуації в Уфі, брав активну участь у патріотичному русі, потім працював головним редактором «Радянської України» (Москва). Наприкінці війни почав писати роман про національно-визвольну війну під проводом Б. Хмельницького. Перша частина його «Запорожці» (1946) також була піддана гострій критиці. Повністю роман вийшов під назвою «Гомоніла Україна» у 1954 р. На думку істориків літератури, це один з найкращих творів з цієї теми. В 1965 р. П. Панч став лауреатом Шевченківської премії за повість «На калиновому мості». Педагогічною спрямованістю позначені його твори для дітей («Вовчий хвіст», «Будемо літати», «Ерік шукає щастя» та ін.).

Помер 1 грудня 1978 р. у Києві.