Микола Сайко

Коротка біографія

Український поет, критик, літературознавець

Народився 1897 р. в Борисполі Київської області. У 1917 р. закінчив Полтавський учительський інститут. Працював у школах Харківської області, Борисполя, згодом — у Києві. У 1932 р. закінчив аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Шевченка і залишився тут працювати. У 1933 р. переїхав до Лубен, працював у педагогічному інституті, очолював кафедру. З 1934 до 1949 р. викладав у Ніжинському педагогічному інституті.

Цей період у житті М. Сайка був дуже складним. У 1937 р. був підданий гострій і несправедливій критиці як викладач української літератури за, так би мовити, «помилки національного характеру». Був заарештований, звільнений з посади завідувача кафедри української літератури. Хоча п'ять місяців потому був поновлений на посаді доцента цієї ж кафедри.

Писати почав рано. Перші публікації з'явилися в бориспільській періодиці. Працюючи в школах, підтримував зв’язки з творчими організаціями. З 1925 до 1932 р. був членом літературної організації селянських письменників «Плуг».

Уперше вірші М. Сайка були помічені П. Тичиною, який підтримав творчі спроби молодого поета. У журналі «Червоний шлях», де П. Тичина очолював відділ поезії, було опубліковано кілька віршів М. Сайка. У 1927 р. побачили світ його поезії: «Жнива», «Вже сонце з золотого лука», «У саду дзвенять синиці», «Під умитими зорями», «Щодня з-за школи сонце сходить ...» та ін.

У 1930 р. вийшла друком перша збірка поезій М. Сайка «Жайворонок степу», до якої увійшло 32 вірші. Всі вони проникнуті оптимізмом. Через змалювання природи, її стану в різні пори року розкривається доля ліричного героя. Багато творів М. Сайка мають філософський характер, чим зумовлені складні метафори.

М. Сайко підтримував творчі зв'язки з П. Тичиною, В. Сосюрою та іншими письменниками. Багато часу приділяв вихованню молодих талантів, вчив письменників-початківців долати труднощі літературної праці.

М. Сайко відомий у літературі як критик та літературознавець. Автор статей «Творчий шлях М. Горького», «О. С. Пушкін в українській літературі» та ін.

Деякі твори поета були опубліковані після його смерті у збірці «Із поезії 20-х років», газеті «Деснянська правда», в альманасі «День поезії» (1963), журналі «Вітчизна» (1967) та ін.

Помер у 1949 р.