Михайло Стельмах

Коротка біографія

Український письменник

Народився 24 травня 1912 р. у с. Дяківці на Вінниччині в селянській родині. Навчався у Вінницькому педагогічному технікумі. 1933 р. закінчив Вінницький педагогічний інститут. Працював учителем на Київщині, записував народні пісні й легенди, почав складати власні вірші.

Вітчизняну війну зустрів гармашем-зв'язківцем. Двічі був поранений. Після тяжкого поранення в боях під Львовом працював у редакції газети «За честь Батьківщини».

Перші вірші вийшли друком 1936 p., перша збірка віршів «Добрий ранок» — 1941 р. Під час війни в Уфі було видано збірку прози «Березовий сік» (1944). Після війни М. Стельмах працював в Академічному інституті фольклору, мистецтвознавства та етнографії. Був редактором збірки пісень «Народні перлини», упорядником збірки «Українські народні думи та історичні пісні» (1955).

У післявоєнні роки вийшли друком ще кілька поетичних збірок «Шляхи світання» (1948), «Жито сили набирається» (1954), «Поезії» (1958), «Мак цвіте» (1968), близько двадцяти дитячих книжок — вірші, казки. У творчому доробку М. Стельмаха переважає проза: романи — «Велика рідня» (1949—1951), «Кров людська — не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1962), «Чотири броди» (1979), повісті — «Над Черемошем» (1952), «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1967).

Якщо перша його комедія «Золота метелиця» (1955) не привернула особливої уваги театрів, то драма «Правда і кривда» (1965) за однойменним романом обійшла майже всі театри України. Користувалися успіхом на сцені драми «На Івана Купала» (1965), «Зачарований вітряк» (1967), «Кум королю» (1968), «Дума про любов» (1971, за романом «Дума про тебе»).

Основна тема Стельмахових творів — життя українського села протягом XX ст. Стилю письменника притаманний щедрий фольклоризм, барвистість мови.

За роман «Велика рідня» М. Стельмах був удостоєний Державної премії СРСР (1951), за трилогію «Велика рідня», «Кров людська — не водиця» і «Хліб і сіль» — відзначений Ленінською премією в 1961 р. За роман «Чотири броди» відзначено Державною премією ім. Т. Шевченка в 1981 р.

Академік АН України з 1972 р.

Помер 27 вересня 1983 р. у Києві.