Віктор Глушков

Біографія

"Народився я 24 серпня 1923 р. у Ростові-на-Дону в сім'ї гірничого інженера Михайла Івановича Глушкова. Батько родом зі станиці Луганської, розташованої на кордоні між Україною й Росією, мати, Віра Йосипівна Босова, — зі станиці Каменської". Так починає автобіографію академік Віктор Глушков.

Читати майбутній учений навчився рано, і першим його захопленням була наукова фантастика. Ще до школи перечитав романи Жуля Верна, Герберта Уеллса. У третьому класі дуже полюбив зоологію. Вікно у світ тварин відкрили книги А. Брема. Та все це були захоплення дитинства: зоологію невдовзі змінили геологія з мінералогією, потім, у п'ятому класі, — конструювання радіоприймачів за власними схемами. Велику роль у розвитку потягу до техніки, моделювання відіграли популярні журнали "Знание — сила", "Техника молодежи". Саме в одному з них допитливий хлопчик побачив конструкцію електрогармати з трьома соленоїдами та пелюстками-тримачами, між якими затискався снаряд. Віктор зробив гармату за поданою схемою, але та діяла погано. Тоді юний конструктор винайшов і змайстрував власну систему керування польотом снаряда. Гармата вийшла набагато кращою від показаної в журналі. "Це окрилило мене й наштовхнуло на думку зробити прицільний пристрій для визначення кута наведення гармати", — зазначить він згодом в автобіографії. Надумав — і втілив, хоча й довелося поморочитися, з чого впертий винахідник зробив для себе належний висновок: "Я збагнув, що потрібні математичні знання. Математика необхідна була і для вирішення іншої проблеми — точного розрахунку сили тяги та динаміки польоту снаряда. Ці задачі розв'язуються методами диференціального та інтегрального обчислення, вимагають дуже тонкого розуміння фізики твердого тіла, магнетизму. То були перші задачі, які я сам собі поставив. Я вчився в п'ятому класі. Відтоді я привчив себе не просто гортати книгу і діставати знання невідомо для чого, а обов'язково під певну задачу. Коли ви просто читаєте книгу, то вам здається, що все зрозуміли. А насправді в голові майже нічого не відклалося. Коли читаєш під кутом зору, як це можна застосувати до своїх задач, тоді прочитане запам'ятовується на все життя. Такого способу навчання я дотримувався завжди".

Цілком зрілий принцип! Віктор узявся за власну освіту так само серйозно, як і грунтовно: перед шостим класом склав собі розгорнутий план занять упродовж літа, куди увійшли алгебра, геометрія, тригонометрія в обсязі середньої школи, основи диференціального обчислення й аналітичної геометрії. Через рік він уже студіював математику за університетською програмою. Його цікавила не тільки математика. Діставши виданий до революції п'ятитомний курс фізики О. Хвольсона, десятикласник Віктор Глушков цілеспрямовано, послідовно опанував і його.

У 1941 р. він — студент Ростовського університету. Але всі плани зламала війна. Батько з гірничим технікумом, де він викладав, евакуювався. Віктор із мамою — не встигли, залишилися на окупованій території. Восени 1942 р. Віру Йосипівну розстріляли за доносом, нібито вона була депутатом Шахтинської міськради. Віктору довелось боротися за існування самотужки. Він вижив завдяки своєму характерові й наполегливості, звичці не пасувати перед обставинами.

Після повернення Червоної армії до міста Шахти 14 лютого 1943 р. худий, у благенькій одежині юнак в окулярах (його не взяли до армії через поганий зір) міг порятувати свою зболену душу хіба лиш одним: навчанням. У 1944 р. він подає документи на "практичніший" теплотехнічний факультет Новочеркаського індустріального інституту й готується здобути фах інженера. Зразковий, можна сказати, ідеальний студент. Кожної сесії — всі іспити лише на п'ятірки. Крім програми, однак, із головою занурюється в науки фізико-математичного циклу. Так глибоко, що на четвертому курсі змушений був чесно сказати собі: теплотехніка — не його покликання. І знову — характер! Щоб не гаяти часу, Віктор самостійно готується до ліквідації академічної різниці між інститутською та університетською програмами. 45 (!) іспитів склав він до Ростовського університету, і був зарахований на п'ятий курс. Нечувано! "Це був найгероїчніший період у моєму житті", — згодом зазначить учений.

Університет закінчив із відзнакою. У двадцять вісім років — кандидат, у тридцять два — доктор фізико-математичних наук, у сорок — академік. Він обирає одну з найскладніших галузей математики — топологічну алгебру. На основі власної теорії локально бікомпактних груп він першим із математиків вирішив узагальнену п'яту проблему Гілберта, що поставило його в ряд із найвидатнішими математиками держави. "Я працював у найбільш абстрактних галузях, які тільки є в математиці. Переважна більшість математиків-професорів не зможуть навіть точно сформулювати те, що я довів", — писав учений.

І раптом після блискучого успіху — знову крутий поворот. Цього разу — до кібернетики. І на все життя.

Кібернетика, що досліджувала загальні закономірності, принципи, методи перетворення інформації та управління складними системами, була наукою новою. Вирішальне значення в її становленні мало створення в 1945—1946 pp. перших електронних цифрових обчислювальних машин, адже саме обчислювальна техніка є основним технічним засобом реалізації її ідей. Датою народження кібернетики як науки вважають рік публікації книги американця Н. Вінера "Кібернетика" (1947), який визначив її як "науку про управління та зв'язки у тварині й машині".

Від 1957 р. Глушков — директор Обчислювального центру АН УРСР. Колосальний обсяг знань, закладений іще в юності, вміння висувати нові ідеї і формулювати перспективну мету в поєднанні з величезним організаційним талантом, — усе це сприяло тому, що в 1962 р. Обчислювальний центр було перетворено на Інститут кібернетики Академії наук України.

У неймовірно стислий термін молодий колектив інституту на чолі з 39-річним керівником досяг видатних практичних результатів у галузі електронного машинобудування, у створенні систем управління, ефективних методів розв'язання економічних задач, розгортанні та проведенні наукових досліджень з обчислювальної математики й техніки.

Обчислювальна техніка, створена в Інституті кібернетики, характеризувалася оригінальністю ідей і принципів, засвідчуючи значущість, української наукової школи. Роль Глушкова у цьому — першорядна. Під його керівництвом створені перша в державі ЕОМ "Дніпро", серія ЕОМ "МІР" (машина інтегральних розрахунків) та багато інших, які пізніше випускалися серійно. Це був закономірний і заслужений успіх, із яким прийшло визнання, авторитет, нагороди, премії, звання. Віктор Глушков — віце-президент АН УРСР з 1962 p., Герой Соціалістичної Праці (1969), лауреат Ленінської премії (1964), Державних премій СРСР (1968, 1977), Державної премії УРСР (1970), Премії ім. С. О. Лебедєва АН УРСР (1979), Премії ім. А. М. Крилова АН СРСР (1980), нагороджений багатьма орденами і медалями.

Вчений не зупинявся на досягнутому. Насамперед, його цікавило найістотніше в науці про комп'ютери — теорія їх проектування. Глушков — автор загальної теорії автоматів і дискретних перетворювачів. Міжнародний розголос мали його праці зі створення штучного інтелекту. Ці дослідження він проводив паралельно з розробкою теорії ЕОМ, що, у свою чергу, стало благодатним грунтом для побудови архітектури і програмного забезпечення обчислювальних машин нових поколінь.

Наукові інтереси Глушкова були дуже широкі. З-поміж 800 значних праць, які вийшли друком, понад 500 написані ним власноручно, решта — спільно з учнями й однодумцями, колегами по науковій роботі. Сказав він своє слово і в найрізноманітніших відгалуженнях кібернетики — теоретичному (теорія інформації, теорія автоматів, теорія систем), економічному (застосування математичних методів у економіці), технічному (розробка систем управління технологічними процесами, складними технічними комплексами), в теорії ЕОМ (системні принципи побудови ЕОМ та їх математичне забезпечення), у біологічній кібернетиці тощо. Його основоположні погляди відбиті в численних статтях першої у світі "Енциклопедії кібернетики" (1974), відзначеної Державною премією України (1978). Книги "Синтез цифрових автоматів", "Вступ до кібернетики", "Обчислювальні машини з розвиненими системами інтерпретації" (у співавторстві), "Алгебра. Мови. Програмування" (у співавторстві) зробили вченого лідером у галузі кібернетики 60—70-х років XX ст. Не випадково видавництва Американської, Британської, Великої Радянської енциклопедій саме до Глушкова звертались із проханням бути автором статей про цю науку. Він пропагував свої ідеї в багатьох країнах, був іноземним членом Німецької академії природознавців "Леопольдіна", іноземним членом АН Польщі, Болгарії.

Глушков першим запропонував принципово новий підхід до розв'язання оптимізаційних задач у процесі народногосподарського планування та управління. Особливо великим був його внесок у створення принципів побудови математичних моделей, методів і методик розв'язання різних задач управління і планування поведінки складних економічних систем, реалізованих у розробках різного рівня та призначення. Ще 1963 р. вчений розробив концепцію мережі обчислювальних центрів для керування економікою. Передбачалася радикальна перебудова загальнодержавної довідково-інформаційної економічної служби.

У 70-х роках XX ст. мало хто передбачав роль обчислювальної техніки в майбутньому. Глушков був винятком. Він запропонував союзному урядові створити загальнодержавну автоматизовану систему управління економікою. Його задум випереджав час, бо обчислювальна техніка ще не досягла необхідного рівня для реалізації такої ідеї. Та й не тільки у техніці, неготовим було суспільство. Академік відстоював свої погляди.

1975 р. Глушков публікує працю "Макроекономічні моделі і принципи побудови загальнодержавної автоматизованої системи". Він не полишає спроб довести, що його ідеї важливі для розвитку всього суспільства. Його нервова система, його мозок — у постійному перенапруженні. З'явився нестерпний головний біль. Невиліковно хворий, він пише оригінальну наукову роботу — "Теорія раку з позицій загальної теорії систем". У ній вчений, використовуючи системний підхід, розглядає генетичні причини виникнення ракових клітин, формулює гіпотезу про імунні механізми боротьби організму зі злоякісними пухлинами, визначає оцінки деяких параметрів цих механізмів. Що це — передчуття? Передбачення? Вчений-математик укотре сміливо ставить перед собою завдання й шукає вирішення. Завдання, яке не могли вирішити спеціалісти-лікарі. Діагноз: пухлина довгастого мозку (астроцитома).

Поставили його надто пізно. 30 січня 1982 р. вченого не стало.

На жаль, попередження про те, що прийняття ефективних управлінських рішень неможливе без аналізу всієї інформації про події та чинники, які впливають на кінцевий результат, почули не в нас — лише на Заході. І за ті два десятиліття, впродовж яких Глушков активно боронив свої передові ідеї, і ті два десятиліття, що минули по його смерті, там реалізовано багато з того, на чому наполягав український вчений. Оригінальні ідеї Глушкова, трансформовані на сучасному рівні, втілились у розгалужених телекомунікаційних мережах, які охоплюють як персональні, так і найпотужніші комп'ютери, здатні впоратися з будь-яким завданням.

Будемо сподіватися, що в незалежній Україні досягнуті раніше теоретичні й практичні результати вплинуть на майбутні успіхи вчених. Цьому сприятиме втілена в життя масштабна ідея Глушкова — 1993 р. створено Кібернетичний центр. До нього увійшли власне Інститут кібернетики, що носить ім'я свого засновника й першого директора, Інститут проблем математичних машин і систем та інші підрозділи. У Центрі є музей, де зібрано найцікавіші матеріали про життя та наукову діяльність ученого.