Ей, зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая
голова,
Що при йому-то не було ні сотників, ні полковників нема;
Тільки пробував при йому Іван Луговський,
Писар військовий,
Козак лейстровий.
Тогді-то вони стали у раді,
Як малії діти,
Од своїх рук листи писали,
По городах по полкових, по сотенних розсилали,
А до козаків у листах приписували:
«Ей, козаки, діти, друзі!
Прошу вас, добре дбайте,
Борошно зсипайте,
До Загребельної могили прибувайте,
Мене, Хмельницького, к собі на пораду ожидайте!»
От тогді ж то козаки добре дбали,
Борошно зсипали,
До Загребельної могили прибували,
Воскресенія Христового дожидали,—
Хмельницького в вічі не видали,
Вознесенія Христового дожидали,—
Хмельницького в вічі не видали,
Петра й Павла дожидали,—
Хмельницького в вічі не видали,
Іллі-пророка дожидали,—
Хмельницького в вічі не видали,
Духа-тройці дожидали,—
Хмельницького в вічі не видали.
Тогді ж то козаки стали у раді,
Як малії діти:
«Хвалився нам гетьман Хмельницький,
Батю Зинов Богдану чигиринський,
У городі Суботові
На спаса-преображеніє ярмалок закликати...»
Тогді ж то козаки добре дбали,
До города Суботова прибували,
Хмельницького стрічали,
Штихи у суходіл стромляли,
Шлики із себе скидали,
Хмельницькому низький поклон послали:
«Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зинов наш чигиринський!
Нащо ти нас потребуєш?»
Тогді ж то Хмельницький стиха словами промовляє:
«Ей, козаки, діти, друзі!
Прошу я вас, добре дбайте,
Собі гетьмана настановляйте.
Чи нема между вами котрого козака старинного,
Отамана курінного?
Вже ж я час од часу хорію,
Между вами гетьманувати не здолію;
То велю я вам между собою козака на гетьманство
обирати —
Буде между вами гетьманувати,
Вам козацькі порядки давати».
Тогді-то козаки стиха словами промовляли:
«Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зинов наш чигиринський!
Не можем ми самі между собою, козаками, гетьмана
обібрати,
А жолаєм од вашої милості послихати».
От тогді ж то Хмельницький стиха слова промовляє:
«Ей, козаки, діти, друзі!
Прошу я вас, добре дбайте,
Єсть у мене Іван Луговський,
Котрий у мене дванадцять літ за джуру пробував,
Всі мої козацькі звичаї познав,
Буде между вами, козаками, гетьманувати,
Буде вам козацькі порядки давати».
Тогді-то козаки стиха словами промовляли:
«Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зинов наш чигиринський!
Не хочем ми Івана Луговського:
Іван Луговський близько ляхів, мостивих панів, живе,—
Буде з ляхами, мостивими панами, накладати,
Буде нас, козаків, за нівіщо мати!»
Тогді-то Хмельницький стиха словами промовляє:
«Ей, козаки, діти, друзі!
Коли ви не хочете Івана Луговського,
Єсть у мене Павел Тетеренко».
«Не хочем ми Павла Тетеренка!»
«Дак скажіте,— говорить,— кого ви жолаєте?»
«Ми,— кажуть,— жолаєм Євраха Хмельниченка».
«Ще ж,— каже,— мойму Євраху Хмельниченку
Тільки всього дванадцять літ од роду,
Ще він возрастом мал, розумом не дійшлий».
«Будем,— говорять,— попліч його дванадцять персон
саджати,
Будуть його добрими ділами наущати,
Буде между нами, козаками, гетьманувати,
Нам порядки давати».
От тогді-то козаки добре дбали,
Бунчук, булаву положили,
Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили,
Тогді із разних пищаль погримали —
Хмельниченка гетьманом поздоровляли.
От тогді Хмельницький, як благословеніє синові здав,
Так і в дом одправився
І сказав йому:
«Гляди ж,— говорить,— сину мій!
Як будеш немного Ташликом-рікою гуляти,
На бубни, на цуромки вигравати,
Дак будеш отця живого заставати.
А як будеш много Ташликом-рікою гуляти,
На бубни, на цуромки вигравати,
Дак не будеш отця живого заставати».
Тогді ж то Єврась, гетьман молодий,
Ташликом-рікою довго гуляв,
На бубни, на цуромки вигравав,
Додому приїжджав
І отця живого не заставав.
Тогді-то велів у Штоминім дворі
На високій горі
Гроб копати.
Тогді ж то козаки штихами суходіл копали,
Шликами землю виносили,
Хмельницького похоронили;
Із разних пищаль подзвонили,
По Хмельницькому похорон зчинили.
Тогді ж то козаки, поки старую голову Хмельницького
зачували,
Поти і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитали,
А як не стали старої голови Хмельницького зачувати,
Не стали і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитати:
«Ей, Єврасю Хмельниченку, гетьмане молодий!
Не подобало б тобі над нами, козаками, гетьманувати,
А подобало б тобі наші козацькі курені підмітати!»
|
