Ім’я одного з богів Стародавнього Сходу. Культ його був поширений у Фінікії, Сірії і Палестині в ІІ—І тис. до н. е. Спочатку це слово означало «пан, володар» і застосовувалось до глави патріархальної сім’ї. Пізніше Ваал — бог неба, сонця, родючості у семітських племен Стародавньої Сірії (фінікійців, філістимлян та ін.). Ваалові приносили численні людські жертви. Вислів «служіння Ваалу» вживається на позначення гонитви за матеріальними благами і грубими насолодами. |