Вежа з слонової кістки

Вираз, вжитий французьким поетом і критиком Сент-Бевом (1804—1869) у віршованому посланні «А. М. Villemain» (1837) для характеристики творчості А. де Віньї («...Таємничий Віньї до настання полудня повертається в свою вежу з слонової кістки»). З кінця 30-х років ХІХ ст. вислів набув поширення серед французьких поетів-романтиків як символ світу мрії. У «вежу з слонової кістки» вони тікали (в своїй творчості) від прози буржуазної дійсності.

Вживається і в українській літературній мові для характеристики індивідуалістичної творчості, відірваної від життя, чужої народові.