Цей вислів іронічно характеризує явище (предмет), усім давно відоме, яке намагаються видати за щось нове і надзвичайно важливе. Широко вживається в творах російських письменників XIX ст. (наприклад, у М. Є. Салтикова-Щедріна в «Листах до тітоньки»).