В українських народних казках (як і в казках інших народів) зустрічаються розповіді про живущу (зцілющу) воду, що має нібито надприродні властивості: може воскрешати мертвих, заліковувати рани та ін. Наприклад, у «Народных южнорусских сказках» (изд. И. Рудченко, вып. 2, К., 1869—1870): «Ох підпалив дрова, наймита спалив... углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив». У переносному значенні — те, що дає натхнення, силу, снагу. |