Золотий вік

Вираз вперше вжитий старогрецьким поетом Гесіодом (IX. ст. до н. е.) у поемі «Труди і дні» («Діла і дні»). Гесіод описує вік Кроноса (у стародавніх римлян — Сатурн), коли «люди жили як боги, без турбот, праці і страждань, не знали старості і помирали наче засинали». Пізніше вираз цей зустрічається у ряду античних авторів: Арата, Тібулла, в «Метаморфозах» Овідія. За переказами, римський імператор Комод час свого правління (з 180—до 192) наказав іменувати золотим віком. Уявлення про золотий вік вплинули на погляди деяких соціологів.

У переносному значенні — щаслива пора; епоха розквіту.

Часом вживається з іронічним забарвленням.