На початку XIX ст. деякі російські «патріоти» з дворян доходили до того, що пили замість іноземного вина «вітчизняний» кислий квас, носили селянський одяг, відпускали довгі бороди та ін. Вираз іронічно визначає вперту, тупу відданість дрібницям національного побуту (його першим вжив П. Вяземський у «Листах з Парижа», надрукованих в журналі «Московский телеграф», 1827). Цей «ура-патріотизм», який вихваляє усе своє і відкидає чуже, протиставляється справжньому патріотизму, обов’язковою рисою якого є повага до інших народів. |