Кування слів

Так називали творення неологізмів в українській мові наприкінці XIX ст. Вислів поширився на початку 80-х років у зв’язку з перекладацькою діяльністю М. Старицького і вживався літературною критикою і публіцистикою того часу найчастіше з осудом. Зокрема, популярності цього вислову сприяло його використання в працях М. Костомарова. Наприклад: «Лучше оставить всех Байронов, Мицкевичей в покое и не прибегать к насильственной ковке слов и выражений, которые народу не понятны, да и самые произведения, ради которых они куются, простолюдину не понятны и пока не нужны» (Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова, К., 1928, стор. 298).

М. О. Добролюбов уживав цей вираз ще 1857 p., пишучи про переклади В. Бенедиктова: «Він кує без милосердя нові слова» («Шіллер у перекладі російських поетів»).