Вислів грунтується на повір’ї, начебто лебеді співають перед смертю. Виник цей вираз ще в давнину, зустрічається в одній з байок Езопа (VI ст. до н. е.). Брем у «Житті тварин» свідчить, що лебідь перед смертю зітхає дуже мелодійно («голос його нагадує приємний звук срібного дзвону») і що це могло послужити основою для появи цитованого виразу. Вживається у значенні: останній прояв таланту; ширше — останній вчинок у житті. |