На сьомому небі

Грецький філософ Арістотель (384—322 до н. е.) у праці «Про небо» вживає цей вислів при поясненні будови неба. За його уявленнями, небо складається з семи нерухомих кришталевих сфер, до яких прикріплені зірки і планети (про сім небес згадується також у різних місцях Корану; самий Коран був начебто принесений ангелом з сьомого неба).

Вираз вживається на позначення найвищої міри радості, щастя, блаженства.