Вираз цей, який означає людину, що втратила зв’язки з рідним середовищем, пов’язаний з поезією М. Ю. Лермонтова «Дубовый листок оторвался от ветки родимой» (1841): И так говорит он: я бедный листочек дубовый, До срока созрел я и вырос в отчизне суровой. Один и без цели по свету ношуся давно я, Засох я без тени, увял я без сна и покоя. До Лермонтова цей образ в подібному значенні зустрічаємо в поезії «Листочок» (1815) французького поета і драматурга А.-В. Арно (1766—1834). Образ листочка, відірваного від дерева й підхопленого бурею, асоціювався сучасниками з долею політичного вигнанця, переслідуваного деспотизмом. |