Орати тугу, сіяти смуток

Вираз походить з давньоруського епосу «Слово о полку Ігоревім» (XII ст.): «Чрьна земля подъ копыты костьми была посіяна, а кровію польяна; тугою взыдоша по Руской земли».

В сучасній літературній мові вживається у різних варіантах.