Розтікатися мислію по древу

У давньоруському епосі «Слово о полку Ігоревім» (XII ст.) так характеризується легендарний співець Боян: «Боянъ бо віщій, аще кому хотяше піснь творити, то растікашется мыслію по древу, сірымъ вълкомъ по земли, шизымъ орломъ подъ облакы».

У сучасному вживанні — довгі й беззмістовні розмірковування, розумування.