Світоч. Світило

Переносне вживання слів «світоч», «світило» в значенні «велика, мудра людина» знаходимо ще в біблійній Книзі пророка Даніїла: «Розумні сяятимуть неначе світила на небі..., неначе зорі, во віки віків» (12, 3). «Світочами світу» називав Ісус своїх учнів (Матф., 5, 14).

Англійський поет Е. Арнолд свою поему про Будду назвав «Світило Азії, або велике зречення» («The light of Asia, or great renunciation», 1879).