Перший рядок 16-ї поезії з циклу «Невільничі пісні» (1896) Лесі Українки:
Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч?