Вираз походить з «Одіссеї» (VIII ст. до н. е.) Гомера. Німфа Каліпсо, на острів якої потрапив Одіссей, хоче, щоб він залишився в неї. Але мандрівник рішуче відмовляється, «желая видеть хоть дым, от родных берегов вдалеке восходящий» (пісня I). Пізніше цей вислів повторив Овідій у «Понтійських посланнях». Популярним у вітчизняній літературі цей вираз став після того, як його використали Г. Р. Державін у поезії «Арфа» («Отечества и дым нам сладок и приятен») та О. С. Грибоедов у комедії «Лихо з розуму» («Когда ж постранствуешь, воротишься домой, И дым отечества нам сладок и приятен»). По-новому осмислюються ці слова в поезії Лесі Українки «Дим», у якій утверджуються ідеї братерства. В українську літературну мову ця крилата фраза увійшла в перекладі Лесі Українки. |