У виразі цьому сформульована суть учення Геракліта з Ефеса (близько 530—470 до н. е.), старогрецького філософа-матеріаліста, одного з видатних представників античної діалектики. «Цей первісний, наївний, але по суті справи правильний погляд на світ, — писав Ф. Енгельс, — був властивий старогрецькій філософії і вперше ясно виражений Гераклітом: все існує і в той же час не існує, бо все тече, все постійно змінюється, все перебуває в постійному процесі виникнення і зникнення» («Анти-Дюрінг», К., 1953, стор. 21). Вживається на позначення діалектичних змін у природі і суспільстві. |