Хитрий півень

Півепь, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка. «День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікасш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько». — «А як же співав мій батько?» — «Він на одній нозі ходнв по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну...» — «І я зможу!» — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати. «А чи зможеш ти стояти на одній позі і, заплющивши очі, співати?» — «Зможу!» — крикнув півень.

Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.

Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з'їсти, а він і каже: «Твоя мати не так робила!» — «А як же вона робила?» — спитала лисиця. «Схопивши півня вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати». — «Я вся вдалася в матір!» — промовила лисиця.

Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти.

Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.

«Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив», — облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася до лісу.