Пан Коцький

В одного чоловіка був кіт старий, не способний мишей ловити. Ото хазяїн його узяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо мені він здався? Тільки дурно буду годувати. Нехай лучче у лісі ходить». Покинув його, а сам і поїхав. Коли це приходить до нього лисичка та й питає його: «Що ти таке?» А він каже: «Я — пан Коцький». Так лисичка каже: «Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду». А він і згодився. Ото веде його лисичка до своєї хати. Так уже йому служить! Уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе.

Ото колись зайчик побачив лисичку та й каже їй: «Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки». А вона йому каже: «Єсть у мене тепер пан Коцький, то він тебе і розірве». І цей заєць розказав за пана Коцького вовкові, медведеві, дикому кабанові. Ці зійшлись умісті, стали думать: як би тут побачить пана Коцького, та й кажуть: «А приготовимо обід!» Тут і взяли розщитувать, кому за чим іти. Вовк каже: «Я піду за м'ясом, щоб було що у борщ». А дикий кабан каже: «А я піду за буряками, за картоплею». Медвідь: «А я меду принесу на закуску». Заєць: «А я — капусти».

Ото подоставали усього, начали обід варить і, як зварили, начали совітуваться, кому іти кликать на обід пана Коцького. Медвідь каже: «Я не підбіжу, як доведеться утікать». А кабан: «А я теж неповороткий». Вовк: «Я старий уже і трохи не бачу». Тільки зайчикові приходиться. Прибіг зайчик до лисиччиної нори; коли це лисичка вибігає та й дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках коло хати, та й питає його: «А чого ти прийшов?» Він каже: «Просив вовк, медвідь, дикий кабан і я прошу, щоб ти прийшла з своїм паном Коцьким до нас на обід!» А вона каже йому: «Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас і розірве». Зайчик прибігає до них та й хвалиться: «Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, та й подушить нас». Вони і начали ховаться, медвідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан риється у хамло, а зайчик лізе у кущ.

Коли це веде лисичка свого пана Конького. Доводить до стола, а він побачив, що на столі м'яса багато, та й каже: «Ма-ло!.. Ма-ло!.. Ма-ло!..» А ті думають: «От сучого сина син, іще йому мало!» Коли він як наївся, так і простягсь на столі. А кабан лежав близько коло стола у хамлі, та якось його комар і укусив за хвіст. А він так хвостом і повернув. Кіт же думав, що то миша, та туди... Кабан злякавсь його та почав утікать. Пан Коцький злякавсь кабана, скочив на те дерево, де медвідь сидів. Медвідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереві, — та до такого доліз, що і дерево не здержало — так він додолу упав. Вовк побачив, що таке робиться з ними, — так подрав, що тільки видно. А заєць тоді ж забіг чортзна-куди... А потім посходились та й кажуть: «От, який малий, та чуть-чуть нас усіх не поїв».