Телятко, кабан, півник, качур та вовки

Був собі дід і баба. Було в них голе телятко.

Каже баба: «Завези, діду, в ліс». Дід каже: «Та лучче б викормили та зарізали». — «Я не хочу, завези, та й годі!»

Завіз той дід те телятко голеньке. А холодно: осінь! І покинув його. Сам вернувся додому.

Пішло те голе телятко. Іде, йде. Догонить голе телятко кабан: «Драстуй, голе телятко!» — «Драстуй, кабане!» — «Куди ти йдеш?» — «Куди очі, туди й шлях». — «Ходім примісті».

Ідуть, ідуть. Біжить і півень до них, догонить: «Голе телятко, підожди!» Підождали. «Драстуй, голе телятко!» — «Драстуй, півнику!» — «Куди ви йдете?» — «Куди очі, туди й шлях». — «Ходім примісті». — «Ну, ходім».

Пішли вони: голе телятко, кабан і півник. Ідуть, ідуть, біжить качур: «Голе телятко, і кабан, і півник, підождіть!» Підождали. «Куди ви йдете?» — «Куди очі, туди й шлях». — «Ну, ходім примісті». — «Ходім». Ідуть вони, йдуть. Скакає й шило: «Голе телятко, й кабан, і півник, і качур, підождіть!» Підождали. «Куди ви йдете?» — «Куди очі, туди й шлях». — «Ходім примісті». — «Ну, ходім». Ідуть вони, йдуть. Зайшли в ліс. Холодно: осінь! Голе телятко (йому холодно) прийшло до кабана. Кабан зарився у листя й лежить. «Кабане, давай будем хатку робить». — «Я не хочу. Я зариюсь ще лучче у листя та й буду лежать». Пішло воно. Пішло до півника: «Драстуй, півнику!» — «Драстуй, голе телятко!» — «Гайда, будем хатку робить». — «Я не хочу, — каже півник, — я на одній ніжці буду стоять, а головку під крильце заховаю та й буду так і зимувать».

Пішло голе телятко до качура: «Драстуй, качуре!» — «Драстуй, голе телятко!» — «Давай будем хатку робить». — «Я не хочу. Я на одній ніжці буду стоять, а другу буду під крильце ховать, і головку буду під крильце ховать. І так буду й зимувать».

Пішло голе телятко. Пішло воно до шила: «Драстуй, шило!» — «Драстуй, голе телятко!» — «Давай будем хатку робить». — «Не хочу я. Я заженуся в дуб по саму колодочку та так буду й стоять».

Пішло голе телятко, давай само робить хатку. Зробило хатку, піч, двері. Почало топить: дров є багато в лісі. Топить воно один раз (а зима вже, холодно), біжить кабан: «Голе телятко, одчини!» — «А-а-а! А як я казало: «Хатку давай робить», ти не хотів!» — «Одчини, бо я тобі хатку розрию!» Одчинило голе телятко. Живуть удвох. Біжить півник: «Голе телятко, одчини!» — «А-а! Як я казало: «Хатку робить», то ти не хотів!..» — «Одчини, бо я тобі хатку розкукурікаю!»

Одчинило голе телятко. Уже вони втрьох. Біжить качур: «Голе телятко, одчини!» — «А-а! Як я казало, що хатку робить, то ти не хотів!..» — «Одчини, бо я тобі хатку розкахкаю!»

Думає: «Наробить шуму, прибіжать звірі, пропаду. Треба одчинить». Одчинило. Топлять вони. Ще скакає шило: «Голе телятко, одчини!» — «А як я казало: «Хатку робить», то ти не хотіло!..» — «Одчини, бо я тобі хатку розколю!»

Одчинило. Уже вони усі зібрались. Півень за пана, качур за прикажчика, голе телятко і кабан топлять, а шило вертиться за порядками.

От прийшли два вовки. Поставали вовки під дверима та й слухають: є добра мишоловка. Один каже: «Лізь ти». — «Ти йди вперед».

Поліз один. Як побачило голе телятко, та кабан, та шило! Як пужне те голе телятко рогами, кабан зубами, а шило як заженеться у вовка по саму колодочку.

А півень кричить: «Подай його сюди!» А качур кричить: «Так! Так! Так!..»

Насилу вирвався вовк ізвідти: і поколений, і погризений...