Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята, було, тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок. «Круть, Верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов!» Поприбігали мишенята та й кажуть: «Коли б це його обмолотити...» — «А хто молотитиме?» — питається півник. «Не я!» — одказує одне мишеня. «Не я!» — каже й друге мишеня. «Я обмолочу», — каже до них півник. І взявся до роботи. А мишенята й далі граються. От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає: «Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!» Поприбігали мишенята. «Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти». — «А хто понесе?» — питає півник. «Не я!» — гукає Круть. «Не я!» — гукає Верть. «Ну, то я однесу», — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов. А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються. Прийшов півник додому, знов кличе мишенят: «Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс». Поприбігали мишенята, пораділи: «Ой півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти». — «Хто ж міситиме?» — питає півник. А мишенята знов своє. «Не я!» — пищить Круть. «Не я!» — пищить Верть. Подумав, подумав півник та й каже: «Доведеться мені, мабуть». От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки. Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють. Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі. А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба. «Ох, і голодний я!» — каже Круть. «А я який голодний!» — каже Верть. Та й посідали до столу. А півник і каже: «Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок». — «Ти», — кажуть мишенята. «А хто його обмолотив?» — «Ти», — вже тихіше відказують Круть із Вертем. «А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?» — «Ти», — вже зовсім нищечком кажуть мишенята. «А що ж ви робили?» Що ж мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме? |