|
Про сонце, мороз і вітер
|
Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка. «Здрастуй!» — «Здрастуйте!» Поздрастувались і пішли, — ті собі, а той собі. І пройшли вони з гони місця і роздумались тоді: «На кого той чоловік казав здрастуйте, чи на всіх, чи, може, одному?» Вернулися, нагонять того чоловіка: «Обожди, чогось іспросимось». Той обождав. Підходять вони до нього: «Кому, чоловіче, ти казав здрастуйте, чи одному, чи на усіх?» «Ні, — каже, — одному я казав». «Котрому ж ти казав?» «Оцьому, — каже, — губатому я казав здрастуйте». Обернулись і йдуть собі назад. І сонце каже: «Я його попечу!» А мороз каже: «Я його ізморожу!» А вітер каже: «Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, а я буду холодний вітер віять; а як ти, мороз, будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне». |