Ой на ріці на Самарі вода пором носить,
Ой не один козаченько гетьманонька просить:
«Пусти ж мене, гетьманоньку, з Самари додому!
Ой боже мій, розігрався коник підо мною!»
Ой не казав гетьманонько з Самари пускати,
Казав же він осавулі к гарматі кувати.
«Не куй мене, гетьманоньку, к мідяной гарматі,
Прикуй мене, гетьманоньку, к білої кроваті».
|
|
|
