Ой на горі ячмінь, а в долині жито,
Прийшла звістка невесела, що милого вбито.
Ой убито, вбито, затягнуто в жито,
Червоною китайкою рученьки прикрито.
Прилетіла пава, на рученьки впала:
Такі очі, такі й брови, як у мого пана!
Прилетіла птиця — мальовані крильця:
Такі очі, такі й брови, як у мого Гриця!
Прибігла мила, голубонька сива,
Одкрила китаєчку та й заголосила:
«Чи ти, милий, спився, чи з коника вбився,
Чи із іншою зазнався, що мене одцурався?»
«Я, мила, не спився, ні з коника вбився,
Ні із іншою зазнався, ні тебе не одцурався:
Така мене смерть постигла, що з коня схилився!»
|
