А в городі буркун-зілля, і лист опадає, —
Молодая чумачиха з жалю умирає.
«Не плач, не плач, чумачихо, та молися богу,
Випроваджу вози й воли, сам вернусь додому!»
«Ой як мені не плакати, ой як не ридати:
Пригнав милий сиві воли та й став запрягати!
Не жаль мені сивих волів з крутими рогами,
Як жаль мені чумаченька з чорними бровами!»
Сизокрилі галенята круту гору вкрили,
Молодії чумаченьки жалю наробили.
«Сизокрилі галенята, підніміться вгору,
Молодії чумаченьки, верніться додому!»
«Ой раді б ми піднятися, — туман налягає;
Ой раді б ми вернутися, — рядчик не пускає!»
«Ой рядчику, одкушцику, вчини ж нашу волю, —
Ой одпусти нас чотирьох на врем'я додому!»
«Ой рад би я, миле браття, всіх вас розпустити, —
Хура страшна, край далекий, треба приставити!»
|
