Зозуленька сивесенька,
Закуй жалібненько!
Дівчинонько молоденька,
Вздихаєш тяженько.
Вийшла мати води брати
Та й стала питати:
«Ой чого ти, доню моя,
Вздихаєш важенько?»
«Ой як мені, моя мати,
Важко не здихати,
Пригнав чумак сім пар волів
Та й став запрягати».
«Чумаченьку, мій голубе,
Вволи мою волю:
Переночуй, моє серце,
Хоч нічку зі мною».
«Ой рад би я, дівчинонько,
Ще й дві ночувати:
В мене хура строковая,
Треба й поспішати».
«Чорнесенькі галенята,
Підійміться вгору;
Молодії чумаченьки,
Верніться додому».
«Ой раді б ми піднятися, —
Туман налягає;
Ой раді б ми вернутися, —
Рядчик не пускає».
Ой щоб рядчик щастя не мав,
А отаман — долі!
Пішли наші чумаченьки
В великій неволі.
Чорнесенькі галенята
Круту гору вкрили;
Молодії чумаченьки
Жалю наробили.
Не так жалю, не так жалю,
Та як поговору —
Все за тую молоду дівчину,
Що чорнії брови.
|
