Стояла сосоночка напротів сонечка,
Плакала дівчинонька, сидя у віконечка:
Посилає мене мати в степ пшениці жати,
Аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати.
«Ой чумаче, чумаченьку, не жартуй зо мною:
Як ти підеш у дорогу, — плакатиму за тобою».
«Збуди мене, моя мати, в неділеньку рано, —
Ой як рано, ой як рано, — щоб ще й не світало!»
Ізбудила мене мати в обідню годину,
Як спустилась чумачія з гори та в долину.
«Ти думаєш, моя мати, що я і не плачу?
За дрібними слізоньками світонька не бачу!
Ти думаєш, моя мати, що я й не журюся?
Як вийду я за ворота — від вітру валюся!
Купи, купи, моя мати, за три копи голку,
За другого золотого — червоного шовку,
За третього рублевика — мальовані п'яльця:
Я вишию, вималюю чумакові рукавця».
Шовком шила, шовком шила, біллю вишивала, —
Таки свойму чумаченьку правду й висказала:
«Сватай мене, чумаченьку, рано й у неділю,
Буду просить у матінки — нічого не вдію...»
«Ой піду я, моя мати, та за його заміж;
Як ти мене та й не 'ддаси — дак я й умру зараз».
«Легше ж мені тебе, доню, дома поховати,
Аніж мені та за його заміж тебе 'ддати».
|
