Да чумаченьки запили, загуляли
Да чотири неділеньки не просиплялись.
А на п'яту та неділеньку
Стали просипляться,
Та стали просипляться,
Стали й оглядаться.
Та й огляділись да чумаченьки
В неділеньку вранці,
Що волів нема в балці:
Вражі сини бусурмани
Волів позаймали,
Та куди ж наші воли гнали, —
Та полягли трави.
«Да сідлай, хлопку, сідлай, малий,
Коня вороного,
Да біжи, хлопку, біжи, малий,
У город Варшаву,
Да давай, хлопку, да давай, маленький,
Усім панам знати,
Та чи не дадуть громадоньці
Волів відшукати!»
У городі у Варшаві
Всі дзвони дзвонили,
Вражих синів бусурманів
З волами ловили.
Через теє наша артіль славна,
Що крутії гори,
Що туди ішли у жупанах,
Відтіль прийшли голі.
Через теє наша артіль славна,
Що гори та піски,
Що туди ішли у сап'янцях,
Відтіль прийшли пішки!
Через теє наша артіль славна,
Що кривії коси,
Що туди йшли у сап'янцях,
Відтіль пішли босі.
Через теє наша артіль славна,
Що гори та піски,
Що туди гнали по п'ять возів, —
Відтіль прийшли пішки.
|
