Да котилося да ясне сонце
Понад горою,
А понад тею чумацькою
Та дорогою.
Да котилося да ясне сонце,
Стало примеркать,
Ой став же той славний чумаченько
Товариства прохать:
«Ой ви, товариші, ви, милії браття,
Товариші мої,
Да не кидайте мене, молодого,
У чужій стороні. (2)
Да накажіте ви отцю і матусі
І родині ж моїй — (2)
Да нехай вози, вози чумацькії
Позавертають, (2)
Да нехай ярма, ярма кленовії
Понаривають, (2)
Да нехай воли, воли чумацькії
Позапрягають, (2)
Да нехай вози, вози бурлацькії
Поприганяють, (2)
Да нехай мене, мене, молодого,
Одпоминають.
Да уже мені у Крим-доріженьку
Уже не ходить, (2)
Ой уже мені риби осетрини
Да по селам не возить,
Ой уже ж мені богу й країні
Да повік не служить». (2)
|
