Із-під гори, з-під Лиману
Тихий вітер повіває;
Журба-печаль з ніг валяє;
А я з тоски та з печалі
Піду в корчму, загуляю,
Шинкарочки одвідаю.
Шинкарочка молодая,
Вона мене здавна знає,
Мед-горілку повіряє.
А я здавна чумакую,
На гору йду — не бичую,
А з гори йду — не гальмую.
«Шинкарочко молода,
Усип меду і вина,
Усип меду і горілки —
Тепер в мене нема жінки».
В кого жінка, в кого діти,
Тому й дома добре жити,
Хліба в мішку не носити;
А я собі бурлакую,
Ой тим же я чумакую.
Ой так мені лучче жити:
На панщину не ходити,
Подушного не платити.
Ні за плугом, ні за ралом —
Називають мене паном.
|
|
|
