Ой пішов чумак у дорогу!
За ним жінка у погоню:
Вози завертає,
Та й воли випрягає,
Ще й серденьком називає!..
«Вернися, чумаче, додому!
Вернися, чумаче, додому!
Отець, мати лає
Й тяжко проклинає,
Таки тобі фортуна не служить!
Та вернися, милий, додому!
Та плачуть діти за тобою,
Малі діти плачуть,
Та отець і мати лає,
Тим нам талану немає!»
«Ой коли б ти добра жона,
То ти б сиділа удома,
Неділоньку чтила,
А п'ятницю постила,
Щоб нам фортуна послужила!»
Ой фортуно ж, ти, небого,
Послужи ж мені немного!
Служила-сь у хазяйстві,
Та й служила у бурлацтві,
Ще й послужи у чумацтві!
Ой поздихали ж сірі воли,
Попсувались нові вози!
Тепер я нещасний,
Додому вже не піду,
Бо там жінка на мою біду.
Ой не вернуся ж із дороги —
Будуть ся сміяти вороги,
Що всі чумаченьки
Тільки п'ють та гуляють,
А вже мене не призивають!
Ой вийду ж я на сю долину,
Погляну ж я в прогалину.
Там всі чумаченьки
Тільки п'ють та гуляють,
Тільки моє безталання!
Ой вийду ж я на ту гороньку,
Погляну ж я по світоньку.
Ой світе ж мій ясний,
Світе ж мій красний,
Що ж я вродився нещасний!
|
